Мрії Дені Феррери: собачі упряжки та краса льодів

Мрія довжиною у життя

Чоловіки по-різному долають кризу середнього віку. Хтось оновлює гардероб, хтось купує суперкар, хтось буквально починає життя наново. У далекому вже 2013 Дені Феррейра, гендир південноафриканської компанії Urban Brew Studios, проходив складний етап життя. Замість того, щоб пускатися на всі тяжкі, Дені втілив свою давню мрію. Вона трималася в нього понад 30 років! 

Феррейра виріс у субтропічній Південній Африці. Але його життя змінилося 1983 року. Тоді він став учасником 14-місячної експедиції до Антарктиди. Захоплений фотограф, 19-річний хлопець був зачарований непридатним зимовим пейзажем. Його погляду тоді вперше відкрилися приголомшливі білі фіорди та льодовики, засніжені гори Антарктиди. 

«Найяскравішими моментами були нічні вилазки в глиб материка. Тоді ми вибиралися подалі від корабля, щоб створити паливні звалища для вчених. Це було щось! - каже він. Чарівність континенту була такою, якої він ніколи не відчував. «Ти зачарований її пишністю, навіть коли довкола пекельний холод. Антарктида - справжня бестія, але завжди хочеться повернутися ще раз. Хочеться подивитись ці краю, вдихнути це повітря, відчути свободу. Хоча б ще раз». 

З того часу Дені не залишав ідею повернення на снігові простори.

Довгий шлях до мрії

Повернення зайняло роки. У 1987 році Феррейра відкрив телевізійну компанію із трьох осіб. На прибуток із компанії він збирався сплатити навчання у коледжі. Але згодом перетворив її на медіахолдинг із більш ніж 400 співробітниками. 

На той час, коли йому виповнилося 49 років, 80-годинні робочі тижні на тлі медіаландшафту, що швидко міняється, стали втомлювати. «Я любив свою роботу, але вона була виснажливою», — каже він. "Я вигорів". 

Зрештою він вийшов із гри, але почував себе втраченим. «Настав той період життя, коли рахунок на табло вже не має значення. Період, коли ти шукаєш значущість та глибину, а не успіх», — каже він. 

Не довго думаючи, Дені вирішив, що краще часу для реалізації мрії не знайти. Рішення було прийнято практично одномоментно: змахнути товстий шар пилу з мрії та профінансувати справжню експедицію у традиціях старої школи. 

У березні 2013 року Феррейра та Ховард Свідаль, норвезький військовий, з яким він познайомився під час зйомок документального фільму на Південному полюсі на два роки раніше, вирушили з Норвегії на північний захід до Шпіцбергена. Їхній шлях пролягав через Баренцеве море, а в дорогу команда вирушила на 60-футовому кечі зі сталевим корпусом під назвою Bør. На борту також знаходилися шість гренландських їздових собак, капітан, три члени екіпажу і кілька приятелів, які також шукали пригод. 

Бачу ціль не бачу перешкод

Їхня подорож припала на березень. За місцевими мірками ще зима. Кеч зіткнулося із сильними шквалами. На Bør обрушилася вся міць зимових 30-футових хвиль. Вода миттєво замерзала на такелажі; собаки на палубі, хоч і перебували в "будках", були налякані. Ховард Свідаль, незважаючи на небезпеку, постійно перевіряв братів наших найменших. Коли Bør увійшов до Лонгірбюєна, він виглядав як покритий льодом 100-річний корабель-привид. 

Феррейра все ж таки вважає, що час для подорожі було обрано правильно. «Ми розпочали дослідження за 18 місяців до початку подорожі, щоб переконатися, що у нас є відповідне судно та команда», — каже він. "Ми були готові". 

І, як він наполягає, це була ідеальна пора року. Т.зв. «блакитний сезон», мрія фотографа, каже Феррейра, коли «протягом кількох годин на світанку та в сутінках унікальне блакитне світло покриває білий пейзаж», а інших суден зовсім не видно. 

Незаймані простори, "крижані пси" 

Команда провела місяць, досліджуючи архіпелаг. Свідаль і Феррейра провели багато часу на упряжках із собаками. Свідаль дуже радий був досліджувати практично незаймані простори архіпелагу. Дені в цей час знімав свій документальний фільм "Крижані пси". 

«Гренландські собаки відрізняються від тих самих німецьких вівчарок, як марафонці від важкоатлетів. Це ідеальні з погляду генетики спортсмени”, - каже Феррейра. «Турбота про них вимагає більше зусиль, ніж турбота про інших членів команди. Якби собаки не посміхалися, ми не мали б ні експедиції, ні, тим більше, документального фільму. І так, собаки справді вміють посміхатися». 

Подорож на яхті дозволила групі тинятися як завгодно та кидати якір де завгодно, навіть на дрейфуючому морському льоду. При цьому загрозу з боку білих ведмедів було зведено до мінімуму. "Я чув, що яхтинг називають найдорожчою формою відпочинку, але це було ідеально", - говорить Феррейра. «Спостерігати хуртовини з теплої кают-компанії з кухлем свіжої кави — справжня райська насолода».

Крізь обрій і далі

Наступною експедицією Феррейри, що самофінансується, стала східна Гренландія. Це друга головна локація фільму «Крижані пси», де він, його дочка Ганна, Свідаль та ще кілька людей вирушили на собачих упряжках із мисливцями-інуїтами на 28 днів у гори Землі Джеймсона і вниз до узбережжя, на весняне полювання, щоб прогодувати село. 

Знімки цієї експедиції 2016 року та п'яти інших, у яких брав участь Феррейра, будуть опубліковані цього місяця у двотомнику Out in the Cold (В холоді), виданому лондонським видавництвом Hurtwood. На компіляцію та обробку матеріалу у Дені пішло майже 9 років. Перші редакції його книг про мандрівки лише починають виходити.

"З 1983 року я займаюся вивченням льоду як виду мистецтва", - говорить Феррейра. Я відображаю структури, текстури, кольори та настрої, які виявляються завдяки взаємодії світла та погоди. Кожен айсберг, що пропливає, — це мистецтво, свідчення нескінченної метаморфози». 

Зрештою, він помітив таку саму трансформацію у собі. "Я зрозумів, що життя - це тривалість і глибина", - говорить він. «Ніхто не знає, скільки нам відведено, але ми можемо контролювати глибину переживань». Інша перлина мудрості, почерпнута Дені з подорожей: «Нагорода за мрію залишається мрією, доки ви не ухвалите свідоме рішення зробити її реальністю».

Не забудьте оцінити матеріал! Інші цікаві статті можна знайти за посиланнями нижче або в розділі "Новини"!

27.09.2022