З одного корпусу – на два!

Ми стояли на якорі в Адміралтейській бухті на острові Бекіа, Гренадини – на нашій першій зупинці після закінчення Atlantic Rally for Cruisers, з Гран Канарія до Санта Лючия через Кабо-Верде. Коли опустилася ніч, ми дивилися на топові вогні однокорпусних яхт, заякорених неподалік нас, що розмірено гойдалися на океанській брилі. Archer, байдужий до руху моря, стояв майже нерухомо.

Чотири місяці раніше, після більш ніж 30 років плавання на однокорпусниках через океани, в Карибський басейн, і вздовж Східного узбережжя Штатів, ми розпочали наш перехід у світ катамаранів. Ми шукали змін і нових викликів. Ми думали, що в майбутньому ходитимемо на катамарані, і нам хотілося мати можливість приймати наших дітей та онуків на борту, у комфорті великого житлового простору багатокорпусника.

Плавання і життя на борту катамарана, певною мірою, дуже схожі на плавання на однокорпусній яхті. Зрештою, яхтинг є яхтинг, і однакові принципи можна застосувати до обох типів човнів. Але все ж таки всі яхти різні, що ми й відчули, коли перейшли з однокорпусників на катамарани.

Швидкість завжди була важливою для нас. Ми, звичайно, не гонщики, але яхта, що йде швидше, раніше потрапляє в порт. Яхта, яка потрапляє в порт раніше — уникає чергового шквалу або фронту, що наближається. У «круїзників» на швидких човнах є більше часу на прогулянки та дослідження місця призначення, ніж у яхтсменів, які довше проводять у морі. На нашій останній однокорпусній яхті Saga 48 під назвою Altair ми постійно приходили в порт серед перших 10-15% човнів з тих, з якими ми йшли. Archer виправдав наші аналогічні очікування протягом Atlantic Rally for Cruisers у 2014 році.

Потрібно згадати, що Archer - це круїзний катамаран, збудований в Outremer Yachting, і що поєднує в собі performance-орієнтовані рішення (наприклад, підйомні шверти) з комфортабельними внутрішніми приміщеннями, створеними для подорожуючої пари та їх гостей. Під час наших плавань ми не ходимо на одному поплавці, заперечуючи гравітацію, і ми безумовно не фанати підвісних ліжок та тісного житлового простору, Outremer дарував нам повноцінні комфорт та простір.

Здатність ходити однаково добре в будь-яких умовах і на будь-яких курсах - запорука постійної швидкості на довгих переходах як на катамарані, так і на однокорпусніку. На повних курсах на Archer ми можемо ставити вітрила "на метелика", і використовуємо симетричний спінакер - так само, як ми робили це на Altair. Для свіжої погоди ми маємо стаксель і грот з трьома полицями рифів. Так само, як і на Altair, риф-шкентелі виведені в кокпіт. На нашому OutremerЯк і на Altair, частина лебідок - електричні, частина - ручні.

На Archer ми беремо рифи приблизно за такої ж сили вітру, як на Altair. І на обох яхтах часто рифлення не зменшує швидкість — воно лише робить швидкість більш комфортною. Різниця полягає в тому, що однокорпусник своїм креном та навантаженням на такелаж нагадує, коли потрібно рифитися. На катамарані ж ви берете рифи при встановленій силі вітру, вказаній на приладах, оскільки навантаження на такелаж менш очевидне, і човен завжди йде на рівному кілі.

Істотний внесок у робочі якості Archer – шверти, вбудовані у корпуси. Щоб ефективно керувати катамараном, нам довелося освоїти роботу зі швертами. Підйом та опускання швертів додає один зайвий елемент у процедуру зміни галсу на лавіруванні, але це досить легко зробити за допомогою електричних лебідок. Крім того, опускання швертів, як ми виявили, допомагає стабілізувати яхту на брилі або битій хвилі.

У переходах ми завжди ходимо вдвох, або, якщо довгий перехід — з третім членом екіпажу. Ночами зазвичай використовуємо систему тригодинних одиночних вахт. Якщо передбачаються шквали, то до темряви ми беремо риф на гроті і міняємо генакер на гену. Одна людина цілком може скрутити геною. Рік спить у салоні, де може бути легко збуджений кермовим у разі потреби. Всі ці процедури ідентичні тим, що ми практикували багато років на наших однокорпусниках.

Наша відданість ходити на яхті якомога більш “екологічно” анітрохи не змінилася після переходу з Altair на катамаран. На обох яхтах для заряджання акумуляторів ми користуємося сонячними батареями та гідрогенератором Watt&Sea. Енергоспоживання на Altair було більше, тому човен був додатково укомплектований вітрогенератором і 7-кіловатним дизель-генератором. У випадку Archer, у нас була можливість замовляти комплектацію човна на верфі Outremer на свій розсуд, і ми вирішили спростити електросистему і відмовилися від вітро- та дизель-генераторів.

На ходу катамаран відрізняється від однокорпусної яхти. Іноді, у човні шумніше. Часто хвилі вдаряють один поплавець під одним кутом, а інший поплавок — під іншим. Як пояснює наш помічник, Тім: “Як тільки ви вловлюєте “це” – швидший, короткий рух яхти.. ви розумієте, що це теж вітрильна яхта, але на ній усі звичайні процедури куди простіше, а пересування – куди комфортніше. Багато місця, де можна побути на самоті, та багато місця, де можна побути у компанії”. До плавання на Outremer, Тім на своїй Saga 43 замкнув “Атлантичний Коло” і має у своєму багажі багато тисяч миль океану.

Катамаран ходить без крену, що фізично значно легше, ніж ходіння під креном на однокорпусному човні. Ви лягаєте і встаєте з ліжка, без огорожі, без жодних зусиль. Плита на камбузі не має карданного підвісу, і ми готуємо без страху облитися окропом. Ми частіше готуємо під час переходу, замість того, щоб наперед готувати та заморожувати їжу. Крутити лебідки, стоячи обома ногами на рівній палубі, куди ефективніше, ніж крутити їх, балансуючи на яхті під креном. Сітки між поплавцями - це робочі платформи, що дозволяють нам міняти вітрила або працювати зі спінкером легко та безпечно.

Коли ми ходили на однокорпусній яхті, ми комфортно почувалися з передніми вітрилами, поставленими "на метелика". Зазвичай ми прибирали грот, і йшли з генуей, винесеної на реї на навітряний борт, і стакселем на підвітряному борту. На Archer у нас немає реї - більшість катамаранщиків не користуються нею - так що ми ходимо з нашим яскраво-червоним генакером з підвітряного борту і гротом (з завал-талями) на навітряному борту. У сильніший вітер або в очікуванні шквалів ми міняємо генакер на гену, і заводимо відтяг Барбера щоб контролювати висоту шкотового кута. 

Управління катамараном значно більшою мірою, ніж на однокорпусніку, полягає в спостереженні за приладами. Ми керуємо катамараном на автопілоті, обережно додаючи по одному градусу, щоб направити човен якнайбільше під вітер і тримати вітрила повними. Втім, іноді ми користуємося і румпелем для кращого відчуття руху яхти та її реакції на вітер. Це дещо ближче до того відчуття, яке дає однокорпусник.

Outremer Добре тягне при справжньому вітрі не більше 10 вузлів, якщо більшість яхт в океані запускають дизель. За весь трансатлантичний перехід до Санта Лючиї ми пройшли під мотором близько п'яти годин — значно менше, ніж могло б бути на Altair, з його 6-футовим кілем і великою водотоннажністю. Взагалі кажучи, вага вкрай суттєва для катамарана. Зайва вага погіршує робочі якості катамарану набагато швидше та значніше, ніж однокорпусника. Ми обладнали Archer якомога простіше - 12-вольтова електросистема, жодних генераторів, пральних машин, сушарок, льодогенераторів, і лише один кондиціонер для салону, який ми використовуємо при підключенні до берегового живлення.

Через один рік і багато тисяч морських миль на катамарані ми все ще осягаємо науку управління човном, щодня відкриваючи для себе нові її способи. У катамарані, як і в будь-якій яхті, є свої плюси та мінуси, компроміси та поступки, але зрештою, найбільша відмінність полягає в тому, що в середньому ми ходимо на 2 вузли швидше, ніж ходили на Altair, і робимо це простіше та комфортніше. Цю перевагу неможливо заперечити!

(Рік та Джулія Палм ходили разом з 1980-х, на кількох однокорпусних яхтах, перш ніж поринути у світ багатокорпусників).

Переклад із http://www.sailmagazine.com/

Julie Palm | June 7, 2016      Photo by Tim Wright

15.06.2016